«Обоє – і директор, і завуч – були досить суворими, але справедливими. Микола Павлович читав географію, яку ми, учні, завдяки йому обожнювали. Наприклад, він читав оглядову лекцію про Європу, пов’язуючи її з історією країн, пісмля чого клас розбивався на бригади з метою опису двох країн. Ніхто з бригад не знав, хто буде доповідачем, а хто – опонентом. Це було надзвичайно цікаво, ми вишукували все, що було надруковано про ту чи іншу країну в бібліотеках, перемальовували мапи. Батьки дивувались: «У вас, крім географії, немає інших предметів?» Найвищою винагородою для нас було запрошення Миколи Павловича показувати на мапах на його лекціях в педінституті, де він також викладав студентам» (зі спогадів випускника 1928 року, ветерана Другої світової війни інженера Шехтмана Оскара Моїсейовича)
До 1933 року школа була семирічною, а з 1933 року — повною середньою.
У 1935 — 1936 роках добудували третій поверх.
